Дванадцятеро лiсорубiв

"І де ж я знайду ті проліски? -
зітхнула і схлипнула болісно. -
Не чую вже змерзлих ніг...
Усюди лиш сніг та сніг,
пухнастий, мов заяча шуба..."
Діставшись старезного дуба,
знесилено сперлась на стовбур.
"А це що за сивий бовдур
питає, чи тепло мені
в останньому білому сні?..
Уже навіть жарко, дідусю,
одного я тільки боюся:
дивись, як тут квітів багато,
а сили немає збирати..."

Дванадцятеро лісорубів
не довго стояли в розгубі:
"Скоріше розпалюймо вогнище! -
зігріємо. Чуєте? - стогне ще..."

"Гори-гори, вогнику, ясно.
Шкода, що прийшли ми не вчасно..." -
підкинувши в полум'я віти,
крізь сльози наспівував Квітень.


Рецензии
Сумна історія...
Алла, а може: "ШкодА, що прийшли невчасно"? або "На жаль, ми прийшли невчасно"? Словник наводить як один варіантів перекладу:"дуже жаль", але більше на суржик схоже... Не ображайтесь за втручання)))Просто... Мені дуже подобаються Ваші вірші)))
З побажаннями радості та щастя)))

Козлова Людмила   22.01.2016 22:00     Заявить о нарушении
О, "шкода" - це ідеально! Дякую, Людочко, і вже не вперше!)
Так, історія сумна. Про те, яким би було життя, якби в ньому не було місця диву...

Алла Нова   22.01.2016 22:10   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.