Усе змінилось, стало нудно і незвично.
Пройшло кохання і реальність в очі лупить.
А місяць повний, що здававсь його обличчям,
Тепер скидається скоріш на голу дупу.
І до звізди тепер метелики у полі,
А цвіркунів би взагалі передушила.
Не до романтики тепер! Була б я Джолі,
То я б такого собі Піта підчепила,
Що ти б від ревнощів у річці утопився!
Сходили б нахер і друзяки, і коханки.
Та не кіно тут, отакий ти й підчепився:
Базар, вокзал, насіння в жмені, тьолки, пьянки.
І хер просциш, за що тебе я покохала?
Хоч не модель я, але все, що треба в нормі.
А мама знала! Лиш зітхала і мовчала,
Бо я ж не бачила, яке ти козломорде!
Бо я ж закохана була, як та дурепа.
На кожен коник твій сама знайшла причину.
І ось терпець залізний мій нарешті репнув:
"Який кошмар...оця мерзота - мій мужчина?"
Жбурнула геть оті рожеві окуляри,
Що зір спаскудили й життя моє до купи.
А повний місяць знову визирнув з-за хмари...
О як же схожий він тепер на голу дупу!