Ми просимо пробачення.
За біль, що нами скоєна,
Щоб бігти на побачення,
Коли все заспокоєне…
До милої, коханої,
Знов з посмішками й квітами,
Звернутись до бажаної,
З пророцтвами, та звітами…
Принаймні це дарунок -
Обійми ніжних рук,
Солодкий поцілунок,
Її медових губ.
Знай, нам один без одного,
На Світі не прожити,
Разом, куди завгодно,
Так суджено любити.
Знов бігти на побачення,
На вулицю Юдолі…
Кохання нам зазначено,
Це подарунок долі…
Автор Геннадій Сівак.
19 січня 2016 року.