В. Симоненко. Шла от села тропой лесной, сырою...

Соколова Инесса
       
Автор: Василь СИМОНЕНКО (1935 – 1963)

          В переводе с украинского языка Инессы Соколовой

* * *

Шла от села тропой лесной, сырою,
Месила грязь простыми сапогами –
Стих пропитала  теплою смолою,
Кленовыми горячими слезами.

Листва гнилая  падала под ноги –
Тебе – дорога, для зимы – покров.
Несла в душе  народные тревоги,
Желания и много горьких слов.

Устала очень, и под ветра воем
Ступила, наконец, на твердый грунт,
Жар удалила тепленькой водою,
Нашла сухой, уютный дом–приют.

О поцелуях там запела сладких,
Про боль народа не глаголил стих,
А раньше о котомках больше гадких,
О нищих, что на улицах пустых.

Судить не вправе я, не стану мучить,
Я только, наконец, хочу сказать:
Народ не вспомнит это, не озвучит,
Он просто никогда не будет знать!


Оригинал  http://poetyka.uazone.net/symonenko/index.phtml

* * *
Ти йшла з села дорогою гнилою,
Місила грязь простими чобітьми —
І пахнув вірш твій теплою смолою,
Кленовими гарячими слізьми.

А чорне листя сипало під ноги —
Тобі — дорога, а зимі — постіль.
І ти в душі несла людськи тривоги,
Людські бажання, сумніви і біль.

Ревли вітри… Ти, стомлена ходою,
Зійшла з дороги на твердий обліг,
Змінила жар тепленькою водою,
Знайшла сухенький, затишний нічліг.

І заспівала про смачні цілунки,
І людський біль у віршиках затих,
Бо ти забула про мужицькі клунки,
Про жебраків на вулицях пустих.

Та я тебе не волочу до суду,
Я тільки хочу на кінець сказать:
Народ тебе ніколи не забуде,
Бо він ніколи вас не буде й знать!

29.III.1956

Джерело: Бібліотека Кошового Писаря.
За виданням: В.Симоненко. "З матір'ю на самоті", Київ, "Молодь", 1990.