Неначе повернулась з Потойбіччя,
Хоча здавалось, що нема надії.
З люстерка дивиться нове обличчя
І впалі очі знов у хмарках мрії.
За пару тижнів зрушились сторіччя,
Як кіноплівка все життя майнуло...
Тінь Евридики вийшла на узбіччя,
Вдалося дивом викреслить минуле.
А нагорі птахів кружляє зграя.
Знижають кола та сідають долу...
Не бачу грифа, що вмостившись зкраю,
Чекає, що мені готує доля.
Десь в піднебессі тихо пісня лине,
Душа тріпоче, мов стара тополя.
А білий голуб миру з Палестини
Зірвав оливу, вирвавшись з неволі.
9.07.2015
На русском: http://www.stihi.ru/2016/02/03/6632