Ти своє кохання чекаєш,
Та ночами темними не спиш,
Зустрічі у спогадах гортаєш,
Та біля вікна тепер мовчиш.
Дивишся в темряві на калину,
Що росте роками близько нас,
Майже поруч, там поблизу млину,
Ягідки дарує водночас…
Тут на лавці з парубком сиділи,
Весело було тоді нам двом,
Якось в хату звістки прилетіли,
Стало сумно на серцях обом…
Гарне фото на столі у рамці,
З нього посміхається боєць,
Він в АТО, був двічі обстріл вранці,
Коли ж надійде війні кінець?
Дивишся "Новини", з тяжким сумом,
Та чекаєш здалеку дзвінка,
Як доймають твою душу думи,
Доля непроста, вона важка…
Все чекаєш милого додому,
Має повернутись на весні,
Та тоді зійде, як кривда тема
І промовиш:" Хороше мені!"
В січні скаженіє хуртовина,
Схаменеться в лютому вона,
Вірю, заспокоїться дівчина,
Миттю, лише з'явиться весна…
Важкі часи минає Україна,
Часи борні розтануть, наче сніг,
В майбуття крокує Батьківщина,
Однією з вибраних доріг.
Радісні Полісся, та Поділля,
Прилетять додому солов'ї,
Буде у Судилкові весілля,
Усе село запросять молоді…
Автор Геннадій Сівак.
26 січня 2016 року.