Невтамована спраго моя...
Ти - кохання моє останнє...
Пісня ніжная солов"я...
В небі зірка яскрава рання...
Не судилось життя на двох...
Не судилося в парі бути...
Я сумую... і, бачить Бог, -
Я не зможу тебе забути!
Ти - щоденний мій хліб і сіль,
Ти - зоря моя світанкова.
Мій навік невигойний біль
І сльоза моя полинова...
Пройде дощ - згадаю тебе...
А заграє веселка - заплачу...
Не зустрінемось ми ніде...
Я ніколи тебе не побачу...
Не схилюсь на твоє плече,
Не торкнуся щоки щокою...
Тільки сивий сум попливе,
Як ранковий туман над рікою...
Зазирнути б хоч раз іще
У безмежно ласкаві очі...
Я за поглядом цих очей
Сумуватиму дні і ночі...
Нам ніколи разом не буть,
Хоч і серце до серця лине...
А роки невпинно пливуть
У заобрійну даль синю...
Як же в світі житиму я?!...
Як без тебе стрічать світання?!...
Невтамована спраго моя...
Незабутнє моє кохання...