Herr Mannelig
Bittida en morgon
innan solen upprann
Innan foglarna b;rjade sjunga
Bergatroliet friade
till fager ungersven
Hon hade en falskeliger tunga
Herr Mannelig herr Mannelig trolofven i mig
F;r det jag bjuder s; gerna
I kunnen v;l svara endast ja eller nej
Om i viljen eller ej!
Eder vill jag gifva
de g;ngare tolf
Som g; uti rosendelunde
Aldrig har det varit
n;gon sadel upp;
dem Ej heller betsel uti munnen
Eder vill jag gifva
de qvarnarna tolf
Som st; mellan Till; och Tern;
Stenarna de ;ro
af r;daste gull
Och hjulen silfverbeslagna
Eder vill jag gifva
f;rgyllande sv;rd
Som klingar utaf
femton guldringar
Och strida huru I strida vill
Stridplatsen skolen i v;l vinna
Eder vill jag gifva
en skjorta s; ny
den b;sta I lysten att slita
Inte ;r ho:n s;mnad
av n;l eller tr;
Men virkat av silket det hvita
S;dana g;fvor toge:
jag v;l emot
Om du vore en kristelig qvinna
Men nu s; ;r du
det v;rsta bergatroll
Af Neckens och dj;vulens st;mma
Bergatrollet ut p;:
d;rren sprang
Hon rister och j;mrar sig sv;ra
Hade jag f;tt den
fager ungersven
S; hade jag mistat min pl;ga
Herr Mannelig herr Mannelig trolofven i mig
F;r det jag bjuder s; gerna
I kunnen v;l svara endast ja eller nej
Om i viljen eller ej!
Пан Маннеліґ
Як вранішнє проміння пролилось на луки,
Із глибоких печер страшних й темних
Царівна гірських тролів раптом вийшла в Божий світ
Її голос був влесливо-чемний:
Пан Маннеліг, пан Маннеліґ,
Чи візьмеш ти мене,
Гірських тролів за жінку царівну?
Скажи мені лиш слово, чи згоден ти, чи ні?
Одне слово «так» чи «ні».
Мій рід весь благочесний, шляхетних королів,
Не згордуй ти зі мною зроднитись.
Скарби всі незліченні подарую я тобі,
Як погодишся ти одружитись.
Пан Маннеліг, пан Маннеліґ,
Чи візьмеш ти мене,
Гірських тролів за жінку царівну?
Скажи мені лиш слово, чи згоден ти, чи ні?
Одне слово «так» чи «ні».
Копальні подарую, сорок вісім їх числом,
Де алмазів більше, ніж вугілля!
Й родовище до того, те що глибоко в землі
Наче вдень там де світло від срібла.
Пан Маннеліг, пан Маннеліґ,
Чи візьмеш ти мене,
Гірських тролів за жінку царівну?
Скажи мені лиш слово, чи згоден ти, чи ні?
Одне слово «так» чи «ні».
Прийми струмок підземний, чарівна в якім вода,
Що лікує поранення різні!
Коней табун диких, негодованих із рук,
Що стремена не знали затісні!
Пан Маннеліг, пан Маннеліґ,
Чи візьмеш ти мене,
Гірських тролів за жінку царівну?
Скажи мені лиш слово, чи згоден ти, чи ні?
Одне слово «так» чи «ні».
Між Тілло і Терно млинів дев’ять стоять,
Де жердини із міді відлиті.
Важкі колеса їхні і вдень, і вніч скриплять,
Обертають їх бісові діти.
Пан Маннеліг, пан Маннеліґ,
Чи візьмеш ти мене,
Гірських тролів за жінку царівну?
Скажи мені лиш слово, чи згоден ти, чи ні?
Одне слово «так» чи «ні».
Та кращий подарунок – це мій прадавній меч,
Гірські гноми який гартували.
З руди він, що розплавить лиш полум’я з-під гір,
Його руки гідніші не знали!
Пан Маннеліг, пан Маннеліґ,
Чи візьмеш ти мене,
Гірських тролів за жінку царівну?
Скажи мені лиш слово, чи згоден ти, чи ні?
Одне слово «так» чи «ні».
- Прекрасні подарунки я б залюбки прийняв,
Християнка якби дарувала,
Та образ твій потворний, лихі твої думки,
Тобі темрява матір’ю стала!
Пан Маннеліг, пан Маннеліґ,
Чи візьмеш ти мене,
Гірських тролів за жінку царівну?
Скажи мені лиш слово, чи згоден ти, чи ні?
Одне слово «так» чи «ні».
Завила діва вовком й у нетрі геть втекла,
Тільки в скелях луна покотилась:
- Нажаль не повернутись мені на ці луки
Від прокляття богів не звільнилась…
Пан Маннеліг, пан Маннеліг,
Не візьмеш чи мене,
Гірських тролів за жінку царівну?
Скажи мені лиш слово, чи згоден ти, чи ні?
Одне слово «так» чи «ні»,
Одне слово «так» чи «ні»…
Не звільнитися мені…