Я У ТЕБЕ, РІДНЕНЬКА
МАТУСЮ
Я у тебе, рідненька матусю,
Там, де серце твоє голосить.
Мамо, мамо, миленька
Ганнусю,
Обізвися... Прошу, в цю же
мить.
Біля поля стою, приглядаюсь,
Щось побачити хочу я знов:
Добре знаю, на що сподіваюсь,
Коли в жилах тече буйно кров.
Вийди, мамо, у небо блакитне,
Я чекаю на тебе в добрі.
Обійму я тебе, як і землю,
Що колише мене на зорі.
Оце поле таке колискове,
Щось шепоче мені вдалині,
Воно тепле, ясне і казкове,
Як і мрії мої по весні.
Вітерець їх по полю гойдає,
В серце линуть батьківські пісні,
Ті, що знову мені нагадають
Про дитинство моє і братів.
Люба мамо моя, незрівнянна,
Я у тебе, у ріднім краю,
Моє серденько, ясна, зоряна,
Я побачив твій образ в гаю.
Він зійшов з неба променем
ясним,
Обігрів, як раніше, теплом,
Своїм сяйвом злотим і багряним,
Обійняв, немов сизим крилом.
Я у тебе, рідненька матусю,
Де органні хорали звучать,
Котрі скрізь: у гаю, і край поля
Мою душу вже всю полонять.
З таким настроєм щастя, любові
Обіймаю, мамо, твій край,
Де і досі пісні колискові
Роздаровує зелен-розмай.
Тут і поле дзвенить зрілим житом,
Зве до себе у край золотий.
Забавляє зернистим намистом...
Я люблю тебе, край дорогий.
6.03.2012