Горит огонь... Чуть слышен треск поленьев,
Тепло огня струится наяву.
Но холодом свело мои колени
И я не знаю – всё ещё живу?
В огне дотла сгорят мои тревоги,
А от тепла распустятся сады.
Житья-бытья измерены дороги,
Покров их белый душу холодит.
Горит огонь, тепла не ощущаю,
Когда ладони подношу к нему...
О, Боже, понимаю - умираю
И к божьей милости в полон иду.
12.02.2016 г. © Ана Болик
Горить вогонь... Потрiскують полiна
Нина Трало
Горить вогонь… Потріскують поліна,
тепло іде від нього наяву.
Мені звело від холоду коліна
і я не знаю, чи іще живу.
У цім вогні згорять усі тривоги,
а від тепла розпустяться сади.
Життя мого вже зміряні дороги,
їх застеляють білі холоди.
Горить вогонь, а я не відчуваю
його тепла вже й дотиком долонь…
О, Боже мій, це я вже помираю,
іду до Бога в милості полон.
10.04.2015 р.
© Copyright: Нина Трало, 2016
Свидетельство о публикации №116010707181