Світлані Федорович
Як будеш самотня, поклич, я приїду негайно.
Я зустрічі ради забуду увесь білий світ.
На кілька секунд чи хвилин ми отримаєм тайну,
яка відкривається мирним паролем: "Привіт".
Не пристрасті ради, а ради побачень тремтливих
я вулиці і перехрестя умить перетну.
Так рідко ми бачимось, певно, ми дуже примхливі.
На рік, на півроку спроможні на зустріч одну.
А потім я вийду від тебе тихенько, поволі.
І буде смиренна поета капризная кров.
Як будеш сама... Ти не будеш сама вже ніколи.
Бо поруч з тобою завжди моя світла любов...