А в небі гаснуть ясні зорі
Від поглядів зів'яла квітка,
І відчуття, немов на волі
Чужою стала та лебідка.
Життя повернуте спиною
Не дасть покращеної долі.
Зібравши сльози під вербою
Ти далі йдеш... сама.... з неволі..
Немає в кого попросити
Ні допомоги, ні жалю.
Тебе немов пропхали в сито...
Ти лиш зітхнула:"Я люблю...
Ніхто не просить про кохання
І дружба ворогом пройшла.
Та мабуть будеш ти остання
Хто людям душу відкрива..'