Не втрачаємо слів. Не кидаємо на вітер.
Мій самотній внутрішній «я» опустив очі.
В багатьох у середині пусто. Із їх макітри
Виглядають злякані очі вічної ночі.
В багатьох із вічного – слово, пусте і стримане.
Мовчать, боячись впустити той діамант.
Мій внутрішній «я» грає крилом відламаним.
І йому, як вам, вже не потрібні слова …
26.02.16
©GALAGUDINA