У неї було дивовижне волосся,
неначе зі снігу зіткане.
- І звідки воно отакеє взялося? -
сусідки тривожно бідкали. -
В селі ж то у нас всі, як сажа, чорняві,
смагляві та кароокі,
а ця - наче мавка, що вийшла із Наві,
і в хлопців украла спокій!
Весна наступила - прийшли парубки
веселі, а з ними - й дівчата:
- Ходім за село, де зелені дубки,
круг вогнища - ох! - танцювати!
...Додому вертались - не оглядались,
мовчали усі, наче злодії.
На зграю вовків серед ночі скидались
і очі ховали холоднії...
Прокинулась матір, бліда і заплакана,
не сила піднятись - сидить у кутку...
- Що трапилось?.. - батько питає налякано.
- Спалили там нашу Снігу-уроньку!..
Фото из Интеренета.
Перевод Алекса Конрад-Боно http://www.stihi.ru/2016/07/09/762
У неё удивительные волосы,
Как будто вытканы из снега.
Откуда такое в нашей волости? –
Соседка пытала соседа.
В селе-то у нас все, как сажа,
Чернявы, смуглы, кареглазы,
А эта, как фея из сказа.
И парни, увидят – к ней сразу...
Весна. Молодежь за деревню
Зовёт, где костёр и веселье,
Потешить игрой себя древней,
Проказами, танцами, пеньем.
Вернулись, под утро, как воры,
В испуге, потеряны лица.
И бьется во взглядах упорно
Вопрос: как такое случится…
И окаменевшая матерь
Все гладит дочернюю шубку.
Отец то вздохнет, то заплачет.
- Спалили... нашу... Снегурку…