Ходжу я до людей,
Така робота в мене.
Я фельдшер на селі,
Людей спасати треба.
А люди за роботу
Мене всі поважають,
Та голову до мене
Частенько прихиляють.
Свої душевні болі
Мені розповідають,
Та горесті, тривоги
Зі мною розділяють.
Турбує все навколо:
Як внуки, діти, школа?
Всі в городі живуть,
Забули нас мабуть.
Давно вже не дзвонили,
В село не приїздили,
А мати сива-сива,
Плаче від печалі.
Хочь на хвилинку хоче,
Почуть своє дитятко,
Віддати все готова,
Для свойого малятка.
Нехай родина кріпне
В рідній Україні.
Як Держава стане
Вільною, єдиною!