***

Забуваючи Слово, триматимеш біль за стосами,
де плітки розлітаються швидко, немов на виклики.
Все, що в тебе залишиться, буде триматися осторонь
галасливих людей, що всміхаються щиро – іклами.
 
Все, що в тобі залишиться, буде мовчать розгублене –
недоречне й смішне, шепотінням слащавим скривджене.
Не дотримаєш серця – воно полетить за грубими
камінцями очей, що впиваються в хрест і ріжуть на
 
рівноцінні частини: де вас вже на два поділено – 
і безглуздо шукати любові на площі сповненій
показною юрбою, що живиться лиш надіями
диваків, що кохали, воскресли чи зникли в спомині?