Дивись на мене!
Як я жива, сонячна
Малюю стежки до рідного краю
З чужого.
Як я несу в собі житнього кольору серце
До України моєї вишневій, додому.
Як в мене в серці і липи рожеві, і осінь, і синєє моє море.
Як я звертаюсь до мого Шевченка,
Втопивши свій журений погляд у тихії тії зорі.
Україно моя! Люде!
Водограєве чистеє серце.
Пронесіть у руках
Не зронив,
Донесіть на вустах
Не згубив
Батьковий "Заповіт"
Ви ж несіть його через Дунай,
через скелі Карпат
Переливами, вічним вогнищем
І даруйте йому безсмертя.
Мрійте, будье, палайте,
Молодії, мої, любі!
Ваша доля - крапель березнева:
Бережіть Україну в серці!