Поэт (Александр Кочетков, http://ivanov-portal.ru/kochetkov/stihi.html)
Средь голых стен, изъеденных клопами,
Ни в смерть, ни в страсть не верящий давно,
Сидит поэт, и пялится в окно,
И утомленно вопрошает память.
Внизу - проспект с огнями и толпами,
Здесь - гребни крыш, безлюдно и темно,
В пустом бокале вспыхнуло вино,
Восходят звезды робкими стопами...
Пером он помакает в пузырьке,
Чтоб раздробить сгустившуюся влагу,
И легкая строка, скользя к строке,
Узором клякс ложится на бумагу.
Поэзия российская жива,
Пока из клякс рождаются слова.
ПОЕТ (вільний переклад П.Голубкова))
Між голих стін, поїдених клопами,
Ні в смерть, ні в рай не вірячи давно,
Сидить поет, і дивиться в вікно,
І втомлену запитує вже пам'ять.
Внизу - проспект з юрбою і вогнями,
Тут - стрій дахів, безлюдно і темнО,
В порожнім келиху спалахує вино,
Зірки тут сходять боязко стопами...
В чорнильницю перо своє мака,
Щоб роздробити згуслу вже вологу,
Й рядок ковзне легенький до рядка,
Папір п'є візерунок плям потроху.
Поезія російська ще жива,
Поки з тих плям з'являються слова.