Рівняння любові з двома невідомими
І розв’язок вдалий – не просто знайти,
Та є ніжні чари з підказками повними,
Які дуже швидко домчать до мети.
На крок, хоч мізерний, у хаосі пристрасті,
Наближують душі, зринаючи вмить.
Ти – світло моє у згуртованій хитрості,
Керуєш багаттям, що жваво горить.
Горить і, водночас, приречене зникнути,
Подітись, ретельно ховаючи жар.
А десь почуття, – намагаючись звикнути,
Останнє приносить на сяйний вівтар.
Останню надію у пошуках вічності,
Роз’ятрену думку із безліччю мрій.
Одне лиш стремління, з’являючись іноді,
Поглине єство в незабутній порі.
21:20, 20.03.2016 рік.
Зображення: