До дня Поезії
Чи не метелики ми - одноденки?
Короткочасність до вічності вабить!
Вірші збирає життєвий щоденник,
Тільки дмухни - розлетиться кульбаба:
Білі сторінки, що ніжнії крила,
В них - почуття від любові до болю...
Літери чорні, бо ними сплатили
Все до краплинки душі, та на волю:
Хай і метеликом, хоч ненадовго,
Нам би торкнутися святості слова!
Ладні напитися без остороги
З чаши поезії теплої крові!
Далі що буде, чи треба гадати?
Миті щасливій останнє віддавши
(Всі одноденки ще й вірні солдати),
Крилами встелимо стежку до чаші!
(19.03.16)
Перевод Светланы Груздевой -
http://www.stihi.ru/2016/04/15/11563
Может быть, мы –мотыльки-одноднев-ки?
Сиюминутности только волан-чи-ки!
Строчки рождённые, жизни вы днев-ни-ки,
Дунь – разлетятся тотчас одуван-чи-ки:
Белых страничек нежнейшие крылья,
Чувства припёк – от любви и до боли…
Черные буковки боль оплатили
Всю-то до капельки…только на волю б:
Пусть мотылёчком и пусть ненадолго:
Нам прикоснуться бы к святости хрупкой.
Без осторожности пить бы нам долго
Тёплую кровь из поэзии кубка!
Что будет дальше, не станем гадать мы:
Мига счастливого жаждем всё чаще!
(все однодневки ещё и солдаты)
Крыльями выстелем тропку к той чаше!