Весна идет* (Владимр Высоцкий, http://www.world-art.ru/lyric/lyric.php?id=796)
Проделав брешь в затишьи,
Весна идет в штыки,
И высунули крыши
Из снега языки.
Голодная до драки,
Оскалилась весна, -
Как с языка собаки,
Стекает с крыш слюна.
Весенние армии жаждут успеха,
Все ясно, и стрелы на карте прямы,
И воины в легких небесных доспехах
Врубаются в белые рати зимы.
Но рано веселиться!
Сам зимний генерал
Никак своих позиций
Без боя не сдавал.
Тайком под белым флагом
Он собирал войска,
И вдруг ударил с фланга
Мороз исподтишка.
И битва идет с переменным успехом:
Где - свет и ручьи, где - поземка и мгла.
И воины в легких небесных доспехах
С потерями вышли назад из котла.
Морозу удирать бы,
А он впадает в раж:
Играет с вьюгой свадьбу,
Не свадьбу, а шабаш.
Окно скрипит фрамугой -
То ветер перебрал.
Но он напрасно с вьюгой
Победу пировал.
А в зимнем тылу говорят об успехах,
И наглые сводки приходят из тьмы,
Но воины в легких небесных доспехах
Врубаются клиньями в царство зимы.
Откуда что берется, -
Сжимается без слов
Рука тепла и солнца
На горле холодов.
Не совершиться чуду -
Снег виден лишь в тылах.
Войска зимы повсюду
Бросают белый флаг.
И дальше на север идет наступленье,
Запела вода, пробуждаясь от сна.
Весна неизбежна - ну, как обновленье,
И необходима, как просто весна.
Кто славно жил в морозы -
Тот ждет и точит зуб,
И проливает слезы
Из водосточных труб.
Но только грош им, нищим,
В базарный день цена -
На эту землю свыше
Ниспослана весна.
Два слова войскам - несмотря на успехи
Не прячьте в чулан или старый комод
Небесные легкие ваши доспехи -
Они пригодятся еще через год.
(1972 г.)
--------------------------------------------------
* см.
ВЕСНА ЙДЕ... (вільний переклад П.Голубкова)
Зробивши лаз в затишші,
Весна йде залюбки,
Дахи сують скоріше
Зі снігу язики.
Голодна, без утайки,
Вже скалиться весна, -
Як з язика собаки,
З дахів тече слина.
І прагне від армій весна подарунку,
Все ясно, і стріли на мапі прямі,
І воїни в світлих, легких обладунках
Врубаються в білі ті банди зими.
Та рано веселитись!
Зимовий генерал
Ніяких ще позицій
Без бою не здавав.
Під білий прапор зранку
Збирав свої війська,
І вдарив раптом з флангу
Мороз «напевняка».
І битва зі змінним триває малюнком:
Де - світло й струмки, де - поземка й імла.
І воїни в світлих, легких обладунках,
Хоч з втратами, вийшли назад вже з котла.
Мороз втекти повинен би,
а він впадає в раж
І грає з хуртовиною
весілля, чи шабаш.
Вікно скрипить фрамугою –
то вітер перебрав,
З зимою недолугою
він теж бенкетував.
В зимовім тилу виясняють стосунки,
Нахабні погрози приходять з пітьми,
А воїни в світлих, легких обладунках
Вбиваються клином у царство зими.
І звідки що береться –
стискається без слів
Рука, що сонцем зветься,
на горлі холодів.
Ні, диву не відбутися –
сніг тільки у тилах,
І білий прапор нудиться
вже у зими в військах.
І далі на північ йде наступ, одначе,
Співає вода, сну позбулась вона.
Весна неминуча, як юність, юначе,
Вона необхідна, як просто весна.
Хто жив і у морози,
чекає й точить зуб.
Хоч проливає сльози
він з водостічних труб,
Але гріш їм, убогим,
в базарний день ціна -
Бо послана вже Богом
на землю цю весна!
Два слова військам - на весну не зважайте,
Не в темну комору, в комод, на смітник
Небесні легкі обладунки ховайте -
Бо стануть в нагоді вони через рік.