Обійми мене, відчуй мою печаль,
Душа кричить від нестерпного болю,
Не можу все тримати я в собі, нажаль,
Думки свої відпускаю на волю.
Підтримай, прошу, не залишай одну,
Скажи мені щось, я дуже благаю,
Інакше, впевнена, що скоро потону,
Мені здається, я без тебе помираю.
Так, я знаю, ти більше не прийдеш,
Не побачу я навіть твій силует,
Не всміхнешся, жартувати не будеш,
Дивитись зможу лише на твій портрет.
Ти для мене все одно живий,
Я кожен день про тебе згадую,
Десь усередині тягар важкий,
Почуй мої слова, бо я сумую!
Спогади про тебе овіяні теплом,
Вони допомагають жити далі,
Від них неначе в дощ я під зонтом,
Та почуття мої все ж не зі сталі,
Я не вірю в те, що ти пішов,
І чекаю все ж, що ти напишеш,
Можливо кращу стежку ти знайшов,
Хоч ти не поруч, нас ти не покинеш…