***
Ніхто не вгамує той біль,
Звідтіль не напише листа,
А вчора- розсипала сіль,
То, мабуть, чомусь не спроста.
Не можу ту ніч я забуть,
Одну найстрашнішу з усіх,
Вони ж по-обіду спирт п"ють
За свій заподіяний гріх.
Вже серце собі, як не край,
Нічим не зарадиш біді,
Хоч руки собі заламай,
У них всі кінці у воді.
Та вища є сила від них,
Їх час, ніби дощ той стіка,
Он бач,їхній регіт затих,
То Господа владна рука.
І що ж то за сила така,
Мене підіймає у путь,
І я, як пір"їна, легка,
Лечу біля тебе побуть.
Сльоза моя в землю стіка,
Впізнай же мене, все болить,
Мовчиш,..а хмаринка легка,
Чомусь, зупинилась на мить...
***