Маруся Чурай (1625-1653) — легендарна українська народна співачка і поетеса часів Хмельниччини, що жила в Полтаві. Українською Сафо назвав Марусю Чурай письменник Олесь Козуля. Вона володіла чарівним голосом і чудово співала, складаючи свої неповторні пісні. Навіть говорила віршами. Сумно склалася доля Марусі з-за зради коханого - Гриця Бобренко. Вона не змогла цього пробачити. Отрута, приготована для себе, нібито випадково потрапила йому в руки. Після смерті Гриця Маруся замовкла. Її звинуватили в злочині, судили, але вона була помилувана. Незабаром і сама пішла з життя, тихо і сумно. Про долю Марусі Чурай написано роман у віршах Ліни Костенко.
Пам’ятi Марусi Чурай
Ми сьогодні з тобою поплачемо:
Я з весною до тебе прийшла
На світанку, на тихе побачення.
Як тоді все – похмурість і мла?
І кохання ховає за хмарами
Свої радощі, фарби, чуття.
Чуєш, мила Марусе, як чарами
Та співаночка крає буття?
І весна, як тоді, й сльози росами.
Знову буде солодким той біль.
Чи змінилося що? Гайда босими,
Разом, в ранок, де квіти довкіль.
Сонце квітнем зійшло - світ заквітчаний,
Хоча з болем назавжди повінчаний.
На русском: http://www.stihi.ru/2016/04/30/6094
Фото Марусі Чурай взято з Інтернету