Коли минуле стає майбутнім,
Коли визирає із темних кутів,
І символів безліч вкидає навкруги,
І в сни закладає пророцтва чужі,
Не треба жахатись, не треба благати,
Все прийде як доля того забажа.
Між хмар вийде сонце, осяяти попіл,
І паростю вкриється чорна земля.
І зникнуть отрути бездонні озера,
І відновлятимуться почуття,
Здійсниться чаклунство старе, наче зорі,
І зійдуться зірки моя і твоя.