289. Василь Стус. Ты, слово, хворое. Хвораешь тяжк

Алёна Агатова
Ты, слово, хворое. Хвораешь тяжко ты.
И кто бы позавидовать посмел,
Что только для молитв иль для поэм
Годишься ты, чураясь суеты
Нарядных будней. Рушатся миры
И суходол мелеет. Сердце в щемах
Болит в груди из-за избитой темы,
Что легче умереть, нежель постичь
Стон погребальный. Господи, подай
Недужному высокую подмогу –
Пускай я отыщу себе дорогу
Для смерти доблестной. Родимый край
На всех ветрах сияет осиянный.
Услышь меня! И отзовись, желанный!
Недобрым словом лишь не поминай.


Ти хоре, слово. Тяжко хоре ти.
І хто позаздрить животтю твоєму,
що тільки в молитви ачи в поему
годиться, поцуравшись марноти
святошних буднів. Рушаться світи
і суходіл міліє. Скільки щему
у грудях варіює вічну тему,
що легше вмерти, аніж осягти
погребні співи. Господи, подай
недугому високу допомогу —
нехай я віднайду собі дорогу
для мужнього конання. Рідний край
на белебні ясніє осіянний.
Почуй мене! І озовись, коханий!
І лиш недобрим словом не згадай.

+ Попадать/ попасть в щемы Обл. Оказываться в сложном, безвыходном положении. Мокиенко 1990, 138.