завойоване місто не знає, де снів шукатиме,
в поцілунках дощу задихається між переймами.
тільки вірні каштани вестимуть тебе на страту, де
ще не зірвані подихи пострілом слів перервано.
ще не зібрані погляди в теплих бруньках приховано,
незаквітчані звуки за склом ліхтарів засвічено.
неозброєне місто тебе віддає без сорому
пересічному світлу, що йде від усмішки стрічного.