знаєш планети. знаєш чи зовсім ні?
хто там згорів? хто набрався важких металів?
може, хтось мріяв про кільця – стрімкі, сумні?
чи шепотів до комети: аби не впала.
що там з венерою? – хто там зіткнувся? з чим?
так щоби вимерло все – це ж подумай тільки…
хтось там хотів – на орбіту чи із зійти?
хтось оминув – астероїди чи кульбіти?
знаєш планети? а, може, не треба знать?
нащо? вони ж непотрібні, смішні, нестерпні.
дай гравітації тіла – нехай летять!
дай трохи цифр (не літер) – аби затерпли
зорі у небі. далеко! аби ніхто
їх не торкнувся, бо знаєш, ніхто не любить
вмерлі планети для того лише, для то..
щоб з них складали дешеві прогнози й судьби.
щоб рахували – по відстані, по рокам.
чим недосяжніше – тим цікавіший атлас.
сонячний вітре, зітри це, згаси вулкан.
хай всі історії згаснуть, навіки згаснуть.
хай їм лишаються цифри, сухі слова,
хай їм лишається віра: вони все знають.
не відкривай їм планету, поки жива,
хай помирає, тихесенько по’мирає.