http://www.stihi.ru/2016/04/26/597
Оригінал:
Ночь швыряет в лужи серебро,
словно дама – разругавшись с мужем...
И кипят серебряные лужи
вечной глубиной ночных миров.
Ты вернулась заполночь, опять
не заметив серебра ночного.
Кто-то был не тот с тобою снова,
с кем решила вечное терять.
Под дождём размякли башмачки.
Надо бы поставить подсушиться.
И дрожат предательски ресницы –
сыплют серебро на каблучки...
Переклад мовою - Світлана Груздєва
Ніч так шпурха сріблом в голизні,
Наче дама, що у сварі з мужем…
І кип’ять осріблені калюжі
Вічністю глибин світів нічних.
Не помітивши того тепла,
Ти опівночі приходиш знову.
Хтось не той з тобою був, любове,
З ким ти вічність втратити б могла.
Змокли черевички від дощу,
Треба їх ретельно підсушити.
Вії теж тремтять: як далі жити –
Срібло ллють на комір від плащу.
Аватар взят у Автора оригинала