Її спогади - неначе рентгенівські знімки, уява сама заливає кольори між проблисками світла. Її життя - безкінечна ніч поряд з молодим місяцем. Її безпосередність тремтлива, неначе капля роси на весняній квітці. Вона зіткана з протиріч, дотиків та голосів. Простір поглинув її смуток, підпорядкувавши як митця й провидця, котрий ніколи не побачить крові, але зможе розрізнити смерть між темрявою.