Вона рушила окремим маршрутом, офіційні зупинки не для неї. Гальмує, де їй зручно, робить те, що забажає. Вона вільна в думках та поглядах. Жодних докорів, образ та сумлінь, ось перевага її самотності й свободи! Її думки окреслюють її життя, таке крихке неначе порцеляна. Пам'ять й біль - той важкий тягар, який ніхто у неї не відніме, але яким вона може поділитися з тишею. Її серце зіткане з протиріч, дотиків та голосів. Вона не шукає прихистку, бо надто горда, їй не потрібне співчуття за той стомлений погляд. Вона, неначе той кравець, котрий з першого руху розпочав ткати полотно з образу, ожививши й вклавши частинку своєї душі!
Щиро вірячи, що це все з першого подиху зіллється в єдину п'єсу, яка відобразить частинку майбутнього етапу нового життя, яке вона подарує світу.