Ти начебто забрав усе тепло,
І навкруги холодна хуртовина!
На друзки розлетілись, ніби скло,
Твої слова, що то моя провина.
У серці ожеледиці сліди,
І зустрічей десь поруч візерунки
Та все ж ти пам’ятатимеш завжди,
Жагучих губ гарячі поцілунки.
Не скорений і гордий, та сумний –
Бо від своєї гордості страждаєш.
Поки не втратиш – не складеш ціни,
Коли удвох, самотності не знаєш.
11.12.15.