Скалічений, замучений, розбитий,
Немов жебрак я прагну твоїх рук.
Лечу з-під хмар неначе янгол збитий,
До тебе лине кожен серця стук.
Чи ти була, чи у годину смути,
Зневірившись, я вигадав тебе?
Щоб у тобі журбу свою забути,
В очах твоїх відчути небо голубе.
Я залишив тебе навіки у могилі
Моєї пам'яті, закутану в вірші.
Твої вуста, твої долоні милі,
Через роки я пронесу в душі.
(с) Егор Ганн