Твої думки збуджують реальність, твої погляди суперечать стандартам, тебе не контролює система, ти неначе еквілібристка, що ходить між прірвою, для якої страхи - лише стримуючий фактор, щоб остаточно не зірватися. Ти уникаєш стосунків, бо вони спонукають до відвертості. Тебе не хвилюють зайві погляди невдоволених осіб, ти рухаєшся у своєму напрямку, котрий єдиний праведний, бо твоя віра - твоє життя. Ти лишаєш речі, котрі набувають відтінків пам'яті, бо спогади стримують, й доводиться іноді споглядати назад, а це зайва мить, котру ти втрачаєш для себе. Ти рухаєшся поночі, бо це час, коли твої рецептори вмикають творчу підсвідомість, що малює лише тобі відомі образи. Головний біль – єдине, що тебе завжди турбує, хоча ти вже не зважаєш й на нього, бо розумієш, коли він пройде, твоє життя обірветься.