Донечка моя

Мария Верховинина
Донечка моя, зіронька, малиш,
Дякую тобі, що  не забуваєш,
Як хворію, ти до мене летиш,
Мені це так важливо, знаєш.

Себе не жаліла, птахою летіла,
Сиділа біля мене, як я хворіла.
Та кошти ти не брала, сама лічила,
Для мене, моя доню, не пожаліла.

Спасибі тобі, доню, за рідне слово,
Що до життя вернула, коли раптово
Твій брат-то син мій на війну пішов,
Країну боронити від людських гріхів.

Спасибі за онуків, що пестила, ростила,
Ночей не досипала, у школу їх водила.
Тобі, Сергій, синок-окрема благодарність,
Всім допомогав, мене рятував.

Зі мною ти возився, за мене турбувався,
То був серцевий напад, але пройшов він, здався.
Мене врятували ви, діти, життя подарували,
Щаслива я, і хочу, щоб ви оце все знали.