Хіба може бути щось гірше, ніж день народження взимку?! Ні тобі вишень, ні абрикос, ні груш, і саме головне – великих соковитих кавунів! А Сашко просто не уявляв свого життя без цих круглих зелених велетнів. Тільки де ж їх узяти взимку у селі?
Та одного дня, коли в черговий раз Сашко із батьками збирав кавуни на баштані, він просто не повірив власним очам! Такого величезного кавуна навіть у місті в супермаркеті не знайдеш!
-Та це ж просто гігант! – сплеснула руками мама.
-Такого красеня і їсти шкода, - промовив тато.
-То може й не будемо його зараз їсти? – запитала мама.
-Як то не будемо? – здивувався Сашко, - він же зіпсується!
-А ми його пізніше з'їмо, - загадково усміхнулася мама, - на твоє день народження!
-Та хіба він долежить до зими? – недовірливо мовив хлопчик.
-А ми знаємо секрет. Так, татку?
-А чому б і ні, - почухав потилицю тато, - долежить твій велетень. А секрет простий, ось приїдемо додому і все сам побачиш, ще й допоможеш.
Сашко на задньому сидінні аж підстрибував від нетерплячки, так йому кортіло дізнатися секрет, який допоможе зберегти кавуна аж до зими!
Нарешті мішки з кавунами занесені до комори і настала черга смугастого гіганта. Тато вибрав найбільший ящик і попросив Сашка наскладати у нього соломи.
-Навіщо? – здивувався хлопчик, - хіба кавун буде їсти солому?
-Звичайно, ні, - розсміявся тато, - кавуни не їдять соломи, а от м'якенька постіль твоєму здорованю не завадить, аби він не пошкодився і довго пролежав свіжим.
-То он в чому секрет! – здогадався Сашко і підстрибом побіг за соломою.
Наскладавши повен ящик, хлопчик покликав тата.
-Молодець, швидко впорався, - похвалив Сашка тато, - а тепер ми покладемо цього смугастого здоровила до ящика, але робити це треба дуже обережно, аби шкірка залишилася цілою, без подряпин.
Сашко аж дихати перестав, дивлячись як сильні батьківські руки підняли величезного кавуна і ніжно опустили його до ящика із соломою.
-Нарешті! – видихнув Сашко.
-Ось, - сказав тато, - тепер я віднесу його до підвалу і там він буде чекати твого дня народження.
-А можна я буду його навідувати? – благально подививися на батька хлопчик, - я обережненько!
-Ну, добре, - погодився тато, - заодно будеш Мурчика туди впускати, аби миші не добралися до твого подарунка.
Швидко минуло літо, пролетіла осінь, прийшла зима. А разом з нею і Сашків день народження. Цього особливого ранку хлопчик прокинувся незвично рано, швиденько вмився, одягнувся і став нетерпляче швендяти туди-сюди, чекаючи на тата.
В сінях почулися кроки і до хати зайшов…величезний кавун…а за ним тато, ледве тримаючий зеленого гіганта!
- Ох і важезний твій смугастик! – весело підморгнув Сашкові, - З днем народження, синку!
А ввечері, за святковим столом, вся родина ласувала солодким, соковитим кавуном. І було від того кавуна літньо і тепло, незважаючи на те, що за вікном лежав сніг і зима ще тільки починалася.