***
Як на долоні, у степах,
Стежина в"ється краєм поля,
Тут змалку нас носила доля,
Бентежить й досі у ві снах.
Гука привітно вітер з долу,
Зацілував, немов рідню,
Червоне сонце робить коло,
Бреде з візком по річці дну.
Безкрайній степ, ловлю цю мить,
Торка коси волося вітер,
І бачу ген - орел летить...
Сягають крила на пів світу.
Орел в степу - то, мабуть, знак?!..
І серце враз, чомусь, щемить,
Чи передавсь пташини ляк,
Що десь у терені сидить?..
Та пронесло і, слава Богу!
Орел собі десь полетів,
Обрав він інший шлях, дорогу,
Угледів ще щось попід крил.
Як на долоні, у степах,
Волошки вибігли край поля,
Тут змалку нас носила доля,
Бентежить й досі у ві снах...
***