Митець чекає, сповнений надії,
найбажанішу із жінок,
чарівну мрію,
в прозорому серпанку із натхнення,
чекає Музу,
мов спасіння й одкровення!
Найбажаніша із жінок,
її Величність,
без неї він - сухий листок,
лиш звук у Вічність,
лише примара за вікном,
лиш пересічність!
Митець чекає, може і востаннє,
найбажанішу із жінок,
своє кохання,
примхливу Музу він пробачить вкотре,
сьогодні з ним,
а завтра іншого пригорне!