Відпусти!
Не благай, щоб тобі дало небо любові -
вона в серці твоєму давно вже живе…
Тільки ти дай їй крила - летить хай за обрій,
бо в застінках сумних вона просто помре…
Вона рветься на волю, невже ти не бачиш…
Скільки можна тримати її ? Відпусти!
Хоч їй боляче/гірко - вона не заплаче…
Врятувати її можеш ти, тільки ти!
Не кажи, що не хочеш торкнутись, не любиш
ту, яка в серце твоє давно увійшла,
перетворила зиму в бурштинову осінь
і до блиску відмила душі дзеркала…
Не кажи, що обидва ви винні у втратах,
и що ангелам вашим вдалося не все,
і що втомлені душі залишились в латах…
В чому ж винна любов? Вітер знов принесе
запах моря і крики стривожених чайок…
Відпусти любов з ними, нехай полетить
до тієї, яка тільки тебе чекає
і бажає прожити з тобой кожну мить…