Перевод стихотворения Лины Костенко:
"Дзвенять у відрах крижані кружальця..."
_________________________________________
(перевод с укр.)
Звенят в ведре искрящиеся льдинки.
Село укрыла снеговая глушь.
А старенькая груша у тропинки,
Во сне на ветках видит много груш.
Ей снится лето, облака и грозы,
Душа в окошке чья-то, у свечи.
И окна спят, стеклит мороз им слезы,
И в теплый край подались рогачи.
Труба на крыше, снега наглоталась.
Упал забор, никто не подсобит.
Одна лишь память в доме жить осталась,
И летом, здесь — под грушею, сидит.
Всё: дом и двор, и хворост у забора —
Святой, былою памятью живет.
И эта вот тропинка, по которой
Уже один лишь только снег идет.
________________________________________
(Лiна Костенко)
Дзвенять у відрах крижані кружальця.
Село в снігах, і стежка ані руш.
Старенька груша дихає на пальці,
їй , певно, сняться повні жмені груш.
Їй сняться хмари і липневі грози,
Чиясь душа, прозора, при свічі.
А вікна сплять, засклив мороз їм сльози.
У вирій полетіли рогачі.
Дощу і снігу наковтався комин,
і тин упав, навіщо городить?
Живе в тій хаті сивий-сивий спомин,
улітку він під грушею сидить.
І хата, й тин, і груша серед двору,
і кияшиння чорне де-не-де,
Все згадує себе в свою найкращу пору.
І стежка, по якій вже тільки сніг іде...