Отчий дом

Тамара Базилевская
Дом одинок.Растрескались ступени,
Слетела краска с окон и дверей,
Не видно тропки в зарослях сирени –
Дом чахнет, умирает без людей.

Внутри печаль, какой-то жуткий холод.
На фото в рамке – мама и отец.
Он улыбается, он там еще так молод,
Ведет за руку маму под венец.

Отец уже не выйдет мне навстречу
И мамочку мне больше не обнять.
Перед иконой догорают свечи…
Душа болит, но  нужно  уезжать.

***

Самотня хата… сходини зламались,
Злетіла фарба з вікон  та дверей,
І стежки десь в чагарнику сховались -
Старіє хата і вмирає без людей.
В середині  і холодно, і сумно.
На стінах фото – то мої батьки.
За вікнами життя бушує шумно,
А тут - жахлива тиша, навпаки…
Нема нікого… догорають свічки…
Перехрещусь на образи в кутку,
Батькам залишу в хаті по дві квітки...
Душі так боляче, та треба йти… Піду…