I хмiль-ручай твого волосся

      

І хміль-ручай твого волосся,
І вир цілунків, і політ
У трепет огняний…
                Збулося
Те, що не меркне поміж літ.

Те, що дарує серцю  квітні,
І у натхненні не згаса,
А залишає теплі, світлі
Нам почуття, в яких – краса!

У них, у справжніх, сяйво вроди,
Чар доторків і тайна двох…
Щедрот немало у природи,
Але любов приносить Бог.

29.05.2016.