На http://www.stihi.ru/2016/06/01/4423
Когда потеплело, в шкафу он оставил пальто
И куртку надел, и кроссовки, и вышел за двери…
Ждала целый час и ещё…. Ожиданье – потеря.
Легла тишина во дворе… не пришёл он – Никто…
Театр драматический в мыслях, потом – шапито,
Для оперы голос мой хриплый, давно не певала,
Люблю итальянское всё, но закрыта Ла Скала,
Не вызовут больше на бис, и знакомый Никто.
Ни солнца в вине, мне никто не подарит цветок…
И звёзды глядят безразлично на голую спальню...
На белой постели огни догорают, сигналя:
Спасите, спасите! Но буквы не видит Никто…
Нiхто...
Елена Каминская7
Коли потепліло, у шафі залишив пальто,
Вдягнув легку куртку, кросівки і вийшов за двері…
Чекала з годину, чи більше… вже скоро вечеря..
Та, тиша була на дворі… Не прийшов той – Ніхто…
У думках – гудів драмтеатр, потім - сміх шапіто,
Для опери голос хрипливий, своє – відспівала,
Хоч пристрасть моя – італійська - закрите Ла Скало…
На біс не покличуть, і навіть знайомий Ніхто…
Ні заходу сонця не буде в вині, ні квіток…
Байдуже зірки споглядатимуть дійство у спальні:
На білій постелі вогні догорають сигнальні…
Палає «Рятуй!» Але літер не бачить Ніхто…
(21.05.16)