Вільний переклад вірша Марини Синьоокої Божок
на українську мову
Друкується з дозволу автора вірша
http://tvoistihi.com.ua/article/78059
Марина Синеокая Божок
Украина моя!
Тоска сжигает душу мне —
Ты далеко и ты так близко
Украина, милая моя,
Тебе пишу любви записки.
В огромном мире суеты
Не видны прелести земные,
Бросаю всё, и еду к ней
Вдохнуть все запахи полей
Вдохну поглубже воздух твой
Наполнен мятой и полынью.
Уйду в поля, где хлеб густой
Позолотил уж колос свой.
Вот лягу в нём и утону
Средь мотыльков и всех букашек,
С природой вместе я сольюсь
И погоняю веткой мошек.
А небо, что за небо, друг!
Ни где такого нет на свете
И облака, и синева,
И птицы в нём летят, куда???
Деревья шепчут мне листвой,
Что ветер кружит надо мной.
Я встану, руки разведу
И с ветром в мыслях улечу.
"Пора, пора!" — мне крикнет лунь
И я очнувшись от забвения,
Одену кофточку в смущении
И отдохнув домой вернусь.
**********************************
Вільний переклад вірша на українську мову
Україно моя!
Туга спопеляє мою душу,
Так далеко ти і так близенько.
Я наразі теж страждати мушу…
Про любов пишу тобі я, ненько.
Будній вир… В життєвій суєті,
Звикли ми чарівність оминати.
Кидаю все я в передчутті…
Їду в поле запахи вдихати.
Глибоко вдихну твоє повітря.
М’ятою там пахне, полином.
Там в полях хліба гойдає вітром.
Колос наливається зерном.
В ті хліба я ляжу і, пірнувши,
В хмари із метеликів, комашок,
Я зіллюсь з природою й, зітхнувши,
Вив’яжу вінок собі з ромашок.
Друже мій! Ти подивись на небо!
В світі неба більш нема такого!
Хмари ці чи бачив десь хто-небудь?
Там птахи... Польоту їм легкого!
Щось шепоче листя на деревах,
І кружляє вітер наді мною.
Руки розведу, як королева,
Й з вітром полечу, й сама з собою.
Крикне мені лунь: — Вже час! Збагну
Я, отямившись від забуття,
Кофточку збентежено вдягну,
І вернусь до звичного життя.
08. 06. 2016 рік
Картинка з інтернету