Серед марева сну весняної трави,
поміж літа палкого на кордоні з весною.
Я завідувач вічної темряви, темряви.
Ти - розпорядник покою, покою.
Серед натовпу тихих вагонів до млості,
наче боги людей в тих вагонах поснули.
Я завідувач нових для вічності, вічності.
Ти - ліквідатор минулих, минулих.
Серед рік невимовних, поміж світу розлитих,
Має колір вина захід сонця околиць.
Ти - є автор молитви, молитви
якої не почує ніхто і ніколи, ніколи.
31 травня