Вельми пізняя година...
Майже спить село...
Ми із кумом біля тину
мовчки сидимо.
Нам із ним би зараз дещо
разом обсудить:
Вартість газу, прикру тещу
і як далі жить?...
Ми ж роботою побиті,
наче гончі пси.
Не лунають тої миті
наші голоси.........
- Львівське пиво - то є диво!.. -
раптом кум гукнув, -
Нумо, куме, вип"єм пива! -
/Хоче дива кум./
На небеснім оксамиті
миготять зірки...
Ми, немов несамовиті,
сьорбаєм "вершки".
Піна нам вуста лоскоче...
На душі - екстаз!
І розмова хоч-не хочеш
щира полилась...
Про врожай, про жатву в серпні,
про ресори дві.
І про те, як нам нестерпно
"хочеться любві".
Про мого сусіда Гната,
що четвертий рік
не веде дівчат до хати.
Дивний чоловік!...
Ми на п"ятій чи на сьомій
(Хто їх там щитав?!)
робим висновок по всьому:
Пиво - то нектар!
Як спустошили всю сумку,
саме в цей момент
нам синхронно спав на думку
пан наш президент.
- Глянь на нього: - кум мій каже -
Ні гу-гу в народ!
І над чим він там так паше?
Дідько розбєрьот!
- Ну! Що робить для країни?
Що запланував?
Та мовчить він, наш-єдиний,
Як води набрав!
- А на всіх тусовках світських
шпрехає, як свій!
Але що як ми в англійській...
Ні БУМ-БУМ ми в ній!
Вкупі з кумом ми рішаєм,
що наступний раз
хай громада висуває
в президенти НАС!!!
Ми теж вмієм особливо
якісно мовчать!
Особливо, якщо пива
нам не наливать...