Ви називаєте себе "брати"
І за обіймами ховаєте кайдани.
Ми мовчимо, волали вже колись.
Ми мріймо лиш, що як раніше стане.
А за усмішкою у вас оскал,
Ось тільки світ осліп й ніхто не бачить
І всі зневажа чужу кров, що ллєтся крізь віки
Чуже майно - гори! Лише б не моя хата.
А тут вмирають вам не вороги
Вмірають рідні вам солдати.
І йдуть на смерть ще вчора школярі
І сльози висохли і вже ніхто не плаче.