Під камінь вода не тече...навіть камінь те знає,
Що час нам шліфує серця, а літа забирає...
Ти знаєш про що нам шепочуть утомлені камні?
Усупереч долі й вітрам залишитись незламним...
Вони нам говорять про сонце, що нас не покине,
Про місяць і зорі, про небо безмежнеє синє...
Ти знаєш, про що нам кричить безголосе каміння?
Щоб жити у світі жорстокім не в зло, а во ім"я...
Во ім"я любові й добра, що дарують спасіння,
На те нам і дані серця, а серця - не каміння...
Ти знаєш про що нам шепочуть утомлені камні?
Лишитись людьми... і при цьому - лишитись незламним...