Все ніяк не побачимось – ніколи.
Ці турботи... Їх – безліч, навік.
Ти не кажеш, та, начебто, нібито,
щось замислився чоловік...
Ми безгрішні – нема чого каятись.
Дві-три кави, та й ті – мимохідь...
Дві-три кави: всміхались, не лаялись –
є безгрішним про що говорить...
Та недавно, зненацька, у натовпі
наші очі зустрілись на мить.
Я нікому на світі не радив би
так відчути, як серце болить...