***
«Курли», «Курли» у осінь чую -
То журавлі летять у синь
Таку далеку, їм знайому -
У край безмежних полонин.
А поле рідне вже сумує,
Одне-однісіньке воно,
З ним більш ніхто вже
не жартує,
На цілу зиму вже одно...
О, журавлі – чарівні птахи,
Хто вас від мене торопить?...
Не залишайте свої хати,
Прошу: «До мене поверніть...»
Навіщо вам летіть за море
З обжитих місць землі святої,
Знавати там зненацька горе
Та жартувати над собою.
Хіба не бачите ви, птахи,
Як у ярузі плачу я...
Також струмочок, далі дахи,
Ті, що минаєте зрання.
Усіх красот не заберете,
Що навкруги: ліси, поля...
Таких ніде ви не знайдете,
Бо тут рідніша вам земля.
Усім вам рідна тут домівка
І тут коріння ваше, рай,
Лише у ньому світить зірка
Та спів річок, мов водограй...
Спішить додому клин пташиний,
Відкрий ти оченьки свої,
Їхнє; «курли-курли» далеке
Немов зайшло у сни мої.
І я відтак все їх чекаю,
Усіх зустріну по весні.
Скоріш повернення бажаю,
Щоб співи були голосні.
О, тихо...Мабуть, вже я чую...
Курли-курли... Птахи летять
Весна! Весна! Я не жартую,
Лечу до поля...Зустрічать...
Я бачу птахів... Люди добрі!
Знов журавлиний клин летить,
Їм шлях вже світять рідні зорі,
О, як же все це не любить!.
Летять додому журавлі
У край свій рідний і єдиний -
До тої матінки-¬землі,
Де їх поріг родинний.
3.12.2011